Захід щодо вшанування Івана Никоновича Ялового
Кожна епоха народжує своїх знаменитостей – в науці, політиці, культурі... Іван Никонович ЯЛОВИЙ також знаменитість із вродженим талантом хлібороба. Минулої неділі у Коровинському будинку культури відбулося пошанування пам’яті знаменитого земляка з нагоди його вікового ювілею.
Під гру духового оркестру «MamontBand» коровинчани та гості прямували до глядацької зали.
Відкрив захід голова Коровинської територіальної громади Сергій Шило. У своєму кількахвилинному виступі він згадав історію села від найдавніших часів до сучасності.
- Серед оборонців нашої древньої доби та розбудови нашого села були і родичі І.Н. Ялового, так як він є споконвік корінним жителем Дігтярівки – окраїни села Коровинці. А сам він для Коровинець стоїть в одному ряду відомих історичних постатей. Родина Ялових була гречкосіями-хліборобами. Тож за це ремесло і взявся 15-річним хлопцем, вступивши до місцевого колгоспу ”Прапор Перемоги“. І хоч хлопцеві хотілося стати вчителем, проте він не зміг залишити матір саму, тож пішов працювати до місцевого колгоспу. Своєю працелюбністю і кмітливістю, відповідальним ставленням до роботи, він вирізнявся серед молодих і досвідчених працівників. За рік, після початку роботи, він уже став заступником керівника господарства.
А коли в черговий раз (було це 1938 року) постало питання, кого обрати головою артілі, односельці без вагань висунули 20-річного Івана Ялового. Віднікувався, молодий, мовляв, життєвого досвіду як кіт наплакав, а в такому ділі без нього не обійтись. А вони йому – зате грамотний! Тому і довірили йому господарство.
Уже у 1940 році завдяки підвищенню врожаю зернових і технічних культур колгосп видав на трудодень по 3 кг зерна і по 1 карбованцю. Такого не було ні в кого і ніде, - розповідає Сергій Миколайович.
Далі захід продовжився десяти хвилинним фільмом змонтованим з фото Івана Никоновича.
Усі сили спрямовував на те, аби селянам жилося краще
Він щедро ділився своїм досвідом роботи, вмів працювати з людьми, цінувати їх працю. В господарстві виросло 5 Героїв Соціалістичної Праці. Це: Сердюк Ольга Семенівна – телятниця, ( 1950 р.), Залозний Іван Ілларионович –бригадир, тр.бр.№1, (1966 р.),Яловий Іван Никонович – голова колгоспу «Комінтерн», (1973 р.), Таряник Віра Михайлівна – доярка, (1976 р.), Лаврик Микола Андрійович – ланковий ланки по механізованому вирощуванню цукрового буряка, (1981 р.)
Причому самому голові це звання присвоєно третім, після О.С. Сердюк та І.І. Залозного, хоч він мав першим отримати цю нагороду держави. Але він відмовлявся, бо вважав, що цю державну нагороду повинні отримати спочатку рядові працівники.
У цей період односельчани були нагороджені Орденом Леніна – 10 чоловік, орденом Жовтневої революції – 26 чоловік, орденом Дружби народів – 2 чоловіки, орденом Знак пошани – 21 чоловік, орденом Трудової слави – 9 чоловік, орденом Вітчизняної війни – 10 чоловік, орденом Червоної зірки – 37 чоловік, орденом Слави – 20 чоловік, Звання Заслужений колгоспник – 27 чоловік, Заслужений агроном – 1 чоловік (Шолудько Антон Юхимович), заслужений працівник с/г – 1 чоловік(Ільченко Тетяна Вікторівна). Сотні односельчан за звитяжну працю отримали медалі. Це показник відношення керівника до людей праці.
Період життя Івана Никоновича став періодом розквіту і злету в історії Коровинець. Його справи оцінили люди і держава. За небачені в жодному колгоспі району подвиги він отримав Золоту Зірку Героя, два ордени Леніна, два ордени Трудового Червоного Прапора, ордени Жовтневої Революції та ”Знак Пошани“, багато медалей.
Нехай у читача не складеться враження, що життєва дорога у Ялового була пряма і без перешкод. Навпаки, труднощів вистачало завжди. Але саме вони, мабуть, і сформували його характер, який не має нічого спільного із заспокоєністю, пристосуванством, байдужістю.
Про нього пам’ятає річка бистра
І навіть малюки про нього знають
І вулиці в бузковому намисті…
Усі в Коровинцях про нього пам’ятають.
Один за одним, чередуючись з виступами артистів лунали зі сцени спогади про Івана Никоновича та теплі слова на адресу Раїси Іванівни,доньки знаного хлібороба, яка також завітала на свято пам’яті свого батька разом з сім’єю.
Приємно, що на такі зустрічі односельців приїздять звідусіль вихідці з Коровинець. Не пам’ятаю такого заходу, де б не звучало ім’я нашої землячки, депутата Сумської обласної ради Віри Лаврик.
Віра Іванівна належить до тієї когорти людей, які беззаперечно слідували батьківським настановам Івана Никоновича, прислухалась до його мудрих порад.
- Приємно, що ім’я нашого славного земляка пам’ятають не лише в рідному селі. Нещодавно відвідуючи Сумський обласний музей побачила картину з зображенням Івана Никоновича з зіркою, внизу підпис: «…Державний діяч, Герой Соціалістичної Праці…», -й дійсно, ця людина наче героїчна постать на сільській ниві ввійшла в історію держави, - говорить депутат.
Віра Іванівна закликала берегти пам'ять та передавати її нащадкам. В свою чергу, озвучила ініційований нею новий проект, який знайшов підтримку в інших земляків. Мова йде про видання книги про людей села, наразі розпочав свою роботу оргкомітет також залучені журналісти, які в той час працювали у засобах масової інформації.
До наступної такої родинної зустрічі, яка традиційно відбудеться на Маковія (традиційне святкування Дня села) буде видана невеличка книжка-альманах за історичне минуле села, де також буде вміщена інформація за І.Н.Ялового.
Наостанок, В.І.Лаврик закликала берегти цю пам'ять, передавати її нащадкам, та робити все, щоб наше село в подальшому розквітало.
Завітали цього дня до нас і гості з Недригайлівського земляцтва в м.Суми – голова Ірина Панасенко та член земляцтва - директор Департаменту агропромислового розвитку Сумської ОДА Олександр Маслак.
Олександр Миколайович подякував за запрошення на цей захід, відмітив те,що коровинчани вшановують історію свого села і далі її поширюють. Адже громада, яка пам’ятає, шанує свою історію, вона має майбутнє.
- Для нас Іван Никонович – герой, для нас він лідер, приклад для наслідування, меценат. Приємно, що сьогодні новостворена громада вшановує пам'ять людині, яка народилася й все своє життя провела на цій землі. Нас виховували на прикладі Ялового, тих героїв праці, які тут працювали. Багато поколінь керівників сільгосппідприємств, виробничих підрозділів, районів виховувались на досвіді Івана Никоновича. Він за своє життя вже став легендою, є прикладом для тих, хто й нині живе в Недригайлові, Коровинцях, - говорить О.Маслак.
Ірина Панасенко, в свою чергу, висловила слова вдячності найактивнішим членам земляцтва, які справді є окрасою цієї громадської організації, які допомагають рідному району, найперше це Вірі Іванівні Лаврик, яка багато зробила для Коровинець і продовжує робити добрі справи. За словами Ірини Миколаївни, до ідеї створенні книги за Коровинці долучивсь і Анатолій Олександрович Єпіфанов, він підказав людей,у яких можна взяти спогади.
- Який би час не був над нашим світом, ім’я Івана Никоновича Ялового воно дійсно буде оберегом над вашим селом. Нехай ця слава не загубиться в роках, бережіть її та примножуйте, й все у вас буде добре. Миру, благополуччя та радості вам, - наостанок побажала очільниця земляцтва.
Зі словами особливої шани та поваги до усіх присутніх звернулися в.о.голови Недригайлівської РДАОлексій Васильченко та голова районної ради Іван Нанка. Посадовці побажали, аби доброю пам’яттю про І.Н.Ялового назавжди залишалося все те, що він встиг зробити і побудувати, все те добре, що він зумів вселити в душі своїх земляків, рідних та близьких йому людей.
Яловий підняв Коровинці – так образно оцінювали діяльність Івана Никоновича його колеги і преса. Однак, найвищою для нього завжди залишалася оцінка людей, задля яких і трудиться він все своє життя. Добрим словом пригадують свого колегу, наставника, товариша ті, що працювали в той час. Серед них і Олексій Коренев.
- Багато часу доводилось співпрацювати з Яловим. Неперевершений талант керівника, його природна чуйність, доброта, дали йому змогу зробити дуже багато для свого села. Потужне сільгосппідприємство, відбудована соціальна сфера – все це робилося його руками. Не кожен йшов на такий крок, проте в нього все це виходило й він це робив, - пригадує Олексій Іванович, - він створив школу кадрів Коровинець починаючи від педагогів, лікарів, спеціалістів сільського господарства. І сьогодні ці люди вдячні йому за все те, чому він їх навчив, до чого спонукав.
Серед товаришів, колег й Іван Бабенко, колишній голова колгоспу в Вільшані.
- Я перші свої кроки почав з колгоспу «Комінтерн». Був на нарадах в різний час доби, бачив, як керівник господарства працює зі спеціалістами, які дає поради. Він був для мене вчителем, наставником, він мені був і батьком. Господарство очолюване Яловим було багатогалузеве. Лише уявіть 9 тис. га сільгоспугідь, а у Вільшані в той час було 5. 7 тис. ВРХ, а у нас – 3 тис. У нього 1500- корів, а у нас – 1200. Школа Івана Никоновича була дійсно школою для молодих керівників, спеціалістів, пригадує Іван Костянтинович.
Хлібороб від Бога, талановитий організатор, наставник молоді, людина широкої душі – таким навіки залишиться Іван Никонович Яловий у вдячній пам'яті і серцях тих, з ким поруч він жив і працював. Він був і завжди буде гордістю і славою Недригайлівщини, всього посульського краю. Своїми спогадами з присутніми поділився голова ветеранської організації Микола Слатвицький. В свій час свою трудову діяльність Микола Артемович розпочав саме з «Комінтерну» під керівництвом Ялового. Спочатку був механіком сільгоспмашин, завідуючим гаража, і нарешті очільником славнозвісного села.
- Він постійно переймався «А що скажуть люди?» Ніколи не користувався своїм положенням. Пригадується випадок, як в той час в одному із сіл району голова провів водопровід,поставивбашню, якою ніхто крім нього не мав змоги користуватися. Обурення Ялового не було меж, як це так?
Маючи дар хлібороба, авторитет у високопосадовців його неодноразово звали в інші колгоспи, в інші райони, але він обрав для себе одне і на все життя – Коровинці. Хотів, щоб вони звучали, мали достойний вигляд і гідні показники. І так воно й було.
Працював з перспективою на майбутнє. Багато молоді вчилися від колгоспу, а потім повертались у рідне село працювати. Молоді сім`ї отримували житло. Поважав і людей старшого покоління, часто навідувався до ветеранів, переймався їх проблемами, всіляко намагався їм допомогти, - говорить М.Слатвицький.
Господар… Це містке і багатопланове слово якнайкраще пасує до постаті Івана Ялового. Але це не той господар – вічно підозрілий до всіх і кожного, який так і норовить десь щось підібрати, а людина господарського інтелекту, справжній стратег, тонкий тактик.
Свято-Михайлівська церква є духовною окрасою села. Добрим словом про Івана Никоновича говорив й настоятель храму отець Михаїл.
- Спілкуючись з ним я бачив, що ця людина має Бога в серці. це легенда нашого села, яка зробила для нас дійсно дуже багато. Ми повинні молитися за нього, щоб душа його знайшлаЦарство небесне, - говорить священик.
Майже двохгодинну програму підготували працівники Коровинського сільського будинку культури, а саме: Діана та Тетяна Теслик, Ліза Винник, Микола Тютюнник, чоловічий вокальний ансамбль «Колорит», Ніна Скидан, народний аматорський ансамбль народної пісні «Терниця», вокальний квартет «Зорецвіт», жіночий вокальний ансамбль «Любисток».Вірші декламували учні місцевої школи Зоя Кравченко та Ангеліна Правдюк.
Наостанок, заступник генерального директора «Довіри2008»Станіслав Гаврилюк привітав всіх з святом-пам’яті Івана Никоновича та висловив щиру подяку за організований захід працівникам місцевого будинку культури.
Іван Никонович – явище епохальне. Адже він разом з коровинською громадою є творцем цілої епохи, величної і прекрасної трудовими звершеннями і подвигами.
І скільки би не промайнуло літ, ми будем пам’ятати Ялового. Його високий, доленосний зліт, його діла і мудре його слово.
